До Дня української МОВИ та писемності приурочений захід “Англіїзація: запозичення чи заміна мови? (Вивчай різні мови, але ЖИВИ українською…)” вчителя англійської мови Уруської Г. М., який відбувся сьогодні, 31 листопада.
У всіх матеріалах заходу вчитель посилалася виключно на матеріали із ютуб каналів Ірини Фаріон, професора “Львівської політехніки”, українського мовознавця, політичного та громадського діяча. Так гостро, як пані Ірина, цю проблему не піднімає ніхто, особливо тепер, коли наші можновладці задумали надати англійській державний статус на законодавчому рівні. Вона присвятила цій проблемі свій проєкт “Протианглізм”, 6 лекцій “Курсів з культури української мови” (тривають і досі щопонеділка), кілька блогів на “Українській правді” і свою нову монографію, яка вже у видавництві, “Англізм і протианглізм: 100 історій слів”.
Промовистим доповненням до заходу стала добірка плакатів про мову “Слово – меч духовний” із проєкту пані Ірини та її студентів ” Мова – твого життя основа”, що тривав упродовж десятьох років ще з 1998 року.
Старшокласники дізнавалися про запозичення в українській мові, проблему московсько-українського суржика (барбаризмів) і про явище англобарбаризації – сучасних, масованих, навальних запозичень непотрібних у нашій мові англізмів та псевдоанглізмів. Учні ознайомилися з прикладами англізмів (псевдоанглізмів) із трьох основних груп, на які вони поділяються, а це барбаризація, освоєне запозичення і персонономінація.
Старшокласники відкрили для себе багато невідомих для них імен великих українців Святослава Караванського, Олекси Тихого, Дарії Віконської, Івана Боберського, Віталія Радчука.
Вчитель запропонувала учням інтерактивну вправу на поєднання часто вживаних англізмів із їхніми питомими українськими відповідниками. Підтвердженням багатства нашої мови було те, що в перекладних словниках ми маємо цілі розсипи синонімних рядів на позначення того чи іншого англізму.
На завершення учням запропоновані висновки, які підтверджують цитату І. Фаріон “Україна переможе тоді, коли повсюдно переможе її мова”.
Один із провідників марксизму у свій час сказав правильну річ, що рідною мовою не говорять лише окупанти, раби і дурні. Тож не будьмо рабами ( спочатку московської, а тепер англійської)! Вчімося врешті-решт бути, як каже пані Ірина, САМОДОСТАТНЬОЮ нацією і пам’ятаймо, на похиле дерево кози скачуть. Досить нам тих кіз. Слава Україні!
