Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво – чорним кольором. Події 1932 – 1933 років не стихійне лихо, а зумисний голодомор… Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття… Страшне приневолене мовчання… Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.
З нагоди відзначення пам’ятної для українського народу дати, в Уличненському ЗЗСО було проведено годину пам’яті та скорботи «Ми – молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті…».
А також оформлено куточок символіки «Голодомор 1932-1933».